Віє вітер, розвіває калиновий ніжний цвіт,
Цвіт калини облітає, обсипає цвітом світ...
Калиновий дощ почався, білий – білий, наче сніг,
Соловейко заливався й трохи тугу переміг.
Ми обсипані тим снігом, у полоні почуття,
То морози, то відлигу посилає нам життя.
Ніжно падає на плечі той чарівний диво – цвіт,
Лиш для мене твої речі – хай про це не знає світ.
Сяють щастям мої очі, я в любові серед цвіту,
Ми в коханні, наші ночі повні пристрасті і літа...
Я виходжу з снігу – цвіту, сяйвом місяця облита,
А калина вже без квіту, соком ягідним налита.
Снiжний цвiт...
© Copyright: Инна Шумовецкая, 2012
Свидетельство о публикации №112051210446
Свидетельство о публикации №112051210446
Рецензии