Немає тепла, щось весна забарилася,
Хмаринки витрушують дощ
Земелька холодна вже мокнуть втомилася,
А ці мов, сказилися, що ж!
Мабуть вони плачуть тепер за померлими
Зі мною сумують в тиші
За дідом, бабусею, батьком та матіp'ю,
Нудьга в них, як в мене в душі.
Ось навіть і грім так тихенько погримує
Зтемніло, неначе вночі
Серденько, не стукай, прошу, заспокойся
Ти доля моя, не кричи...
Хоча не знайдеш собі місця в життєві,
Як на перехресті доріг
Мовчи та тягни свою лямку нелегкую
Напевне є в цьому мій гріх.
19. 04. 2012
Опiвднi
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112051107059
Свидетельство о публикации №112051107059
Рецензии
Дуже дякую Вам,Олю. Вибачте, що не встигла написати перша. Ваші вірші - чудові і Ви це без слів розумієте. З повагою Раїса. Любові Вам та поваги від людей.
Раиса Андрейчук 12.05.2012 00:28 Заявить о нарушении
Раиса Андрейчук 12.05.2012 00:28 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.