Тебе люблю – її жалію,
її до сліз мені шкода…
Вона мовчить, не розуміє –
Мовчиш і ти, але ж була
І будеш вічно, скрізь і всюди…
В обличчі кожному… Жа-га-а-а-а…
Її не зраджу –
й не забуду тебе ніколи…
Знов щодня
Шукатиму – щоб загубити…
Втікатиму – щоб не втекти…
Знов каятимусь – щоб грішити…
Знов зупинятимусь – щоб йти…
Між двох вогнів – щоб не згоріти…
Від себе – щоб себе знайти…
Померти – знов щоб відродитись…
Програти – щоб перемогти.
Її люблю – тебе жалію…
Навічно так… і не втечеш…
Я істиною володію:
У вічності немає меж…
10-12.05.12
http://youtu.be/nC4bkmwY3Vc
***
© Copyright: Олег Вербовий, 2012
Свидетельство о публикации №112051005581
Свидетельство о публикации №112051005581
Рецензии