Боятись Бога перестали,
Кудись поділася мораль.
Хрести на шию почипляли,
Добро забули всі, нажаль.
Колись було і милосердя,
Тепер вовками живемо.
Усі розмови з пересердя
І ворогами стаємо.
В громаді спокою немає,
Розбились всі на табори,
Напруга тільки наростає
І снуємо мов таргани.
Слуги народу нас не чують,
Роками в Раді йде розрай,
А кнопкодави гастролюють,
Їм тільки гроші подавай.
Ніхто законів не читає,
Чинуші роблять, що хотять,
А далі, як ніхто не знає,
Очима водять і мовчать
Свобода слова на екрані
І словоблуддя вже роки,
Багато літ в такому стані
І все щось риєм мов кроти.
Немає злагоди у владі,
Ще й опозиція кричить,
А бюрократи на посаді,
Хапають що не так лежить.
Прошу Вас, люди, схаменіться,
Поки іще не вдарив грім.
За розум всі мерщій беріться,
Разом будуйте новий дім.
Новий ДIМ
© Copyright: Борис Мохонько, 2012
Свидетельство о публикации №112051002483
Свидетельство о публикации №112051002483
Рецензии