Вмиває дощ прийдешній день,
Змиває спогад про минуле.
Де я пробачила тебе,
Але нічого не забула.
Де я щасливою була,
Бо тебе сильно покохала...
Лише одна була біда-
Вкотре взаємності не знала.
Так, ти вдавав, що теж любив,
Бо сходив з глузду від бажання.
Та зберегти ти не зумів
Хоча б моє палке кохання.
І, легко зрадивши його
В оту найважчую хвилину,
Ти просто зник з життя мого,
Ніби ножа встромивши в спину.
Якби ти знав, яких страждань
Мені та зрада завдавала.
Хоча й простила без вагань,
Та серцем... ніби замерзала.
Минули роки відтоді,
Як я навчилась жить без тебе.
І у тепершнім житті
В тобі немає вже потреби.
Та, часом, дивлячись в вікно,
А особливо на дорогу,
Згадаю, як тоді було,
Як я тебе рівняла Богу...
Вмиває дощ прийдешній день,
Змиває спогад про минуле.
Де я пробачила тебе,
Але нічого не забула.
Спогад...
© Copyright: Алла Грегуль, 2012
Свидетельство о публикации №112050909161
Свидетельство о публикации №112050909161
Рецензии