Балярина Павлова

Святкова
Повітряна
Немов  балярина  Павлова
Ти  скидаєшся  на  щасливу.

Кожен  твій  па.
Кожен  твій  дотик
Він  змушує  мене  знести  моє  серце  до  п’ят.
Й  там  лишити
Як  бабця  лишає  у  відрі  цуценят.

А  я  бігаю  навколо  нього  й  кажу:
Доста,  вони  вже  накупалися
А  бабця  мене  веде  до  сараю
Де  я  ще  кілька  годин  ридаю
А  ти  париш
Немов  потрапила  на  сцену  у  Париж.

Святкова
Повітряна
Така  легка,  немов  меренґа.
Оте  бізе,  що  мені  в  дитинстві  не  купляли,  бо  не  було  грошей
Я  крихта  за  крихтою  я  з’їдав  усе  тістечко,  як  був  немов  один  з  мишей
Коли  випадала  можливість
Я  так  само  хочу  тебе  з’їсти,  моя  Павлова.
До  останнього.

Цей  жах,  коли  бачиш  небіжчика.
Коли  тобі  хочеться  їсти,  а  нічого  нема
Коли  хочеться  кохатися,  а  твої  дівка  вже  не  твоя.
Цей  жах,  коли  не  виходить  те,  що  так  хочеться.
Він  в  мене  є,  коли  тебе  бачу.
Коли  тебе  хочу.  А  ти  танцюєш,  Кармен.
Ти  танцюєш.