Забери мене в край, де блаженні озера,
Де пахучі поля із лавандових снів,
Бо зовсім нетямуча вар'ятка тепер я,
Бачу тисячі фраз, чую сто голосів.
Бо тепер я крило, що відняли у птаха,
Бо тепер я одна серед тисячі лун,
Наче хтось начепив знак зі словом "невдаха",
Наче зіллям споїв злий мерзотний чаклун.
Де подіти той біль, що його не шукала,
Де подіти ту правду, що ріже, мов ніж?
Де надії подіти, які я плекала?
На блошиному ринку продати за гріш?
Та не купить ніхто отії чудасії,
Бо воно хоч красиве, та варте нуля,
То розламане щастя, розколені мрії
Підіймаються айсбергом для корабля....
11/04/2012
Айсберг
© Copyright: Оксана Сабада, 2012
Свидетельство о публикации №112050808120
Свидетельство о публикации №112050808120
Рецензии