весни минають, минають і зими...
хтось відчиняє вікно в небуття...
прості звичні речі стають дорогими -
отак-бо вчиняє із нами життя.
сіріє в очах і волосся сідіє,
німіє у роті й притуплює слух.
та тільки вогонь у душі ще жевріє,
у того, хто любить, не скривдиться дух...
минають століття і роки, і мрії...
минає все суще, все повне й пусте.
та тільки живуть наші щирі надії
на те, що колись наша воля зросте!
Все мине, окрiм мене
© Copyright: Оксана Сабада, 2012
Свидетельство о публикации №112050807931
Свидетельство о публикации №112050807931
Рецензии
Прекрасные стихи у вас, Сабада, этот особенно понравился!
Всего самого доброго,
с уважением, Валерий.
Валерий Калмыков 08.05.2012 19:53 • Заявить о нарушении
Всего самого доброго,
с уважением, Валерий.
Валерий Калмыков 08.05.2012 19:53 • Заявить о нарушении