Набрид весь світ, так сумно, що аж трясця,
Так гидко, що як кажуть, їде дах...
До біса дім, де я у теплих капцях
Сиджу на кухні з кавою в руках.
Геть чоловіка, що збирає бакси,
Та їх же витрачає на цицьки,
До біса довгу мокродупу таксу...
Мені завжди подобались вовки.
Дістало до нирок велике місто,
Глобальна гіркота порожніх справ,
Дратує все - брудне й занадто чисте,
Солодкі співи птах й базарність гав.
А дійсність наливає й наливає,
"На, спробуй...", мов скажений сомельє...
Читає око: " Виходу немає",
Та вірить серце в те, що вихід є.
Нема виходу
© Copyright: Ветка Миловец, 2012
Свидетельство о публикации №112050804976
Свидетельство о публикации №112050804976
Рецензии
))) Ну, плохо это тоже результат))), хотя не все то плохо, что непонятно))). Спасибо за Вашу точку зрения.
Ветка Миловец 21.03.2014 14:02 Заявить о нарушении
Ветка Миловец 21.03.2014 14:02 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.