Ні душі на дворі, мов повимерли...
Налякав добряче дощ густий!
Поховалися пташки, лиш квіти із землі
Лізуть, мов грибочки по одній.
Ось тюльпанчик бачу за віконечком,
Тягнеться листочками кудись.
Біля нього жовтий симпатичний,
Красень повний розквіта нарцис.
Проростають кущики піону -
Червоніють патички здалі.
У сусідки за межею смуги льону,
Зеленіють від водички, а мені
Чомусь сумно, туга підступила,
Хоч весняний квітень на дворі.
Дай мені, Господь, пташині крила!
Віднеси, скоріш, до рідної землі.
Де сердешнії батьки мої поховані,
Де дубки й берізки за селом,
Де пахучі трави зачаровують,
У покоси складені, з часом...
Сумний дощ
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112050706711
Свидетельство о публикации №112050706711
Рецензии