Мечтателям...

Я невиправимий мрійник і не шкодую,
Бо Мрії мої як Щит і лезо Меча
Захищають мене, коли я бідую,
І світять вночі ніби свіча.

Так, з мене практик геть нікудишній:
Не підлабузник і за чесноти стою я без меж,
Мені не сором дивитися в очі ВсеВишнім,
І їм в мої очі не сором дивитися теж.

Так, я дивак - з точки зору хапателів злата.
Так, я не вмію гребти все під себе...
Я думаю про те, щоб могла Справедливість мати
Кожна людина тут на Землі, і кожна Сутність на Небі.

Друже, Поетесо! Марино! Ви написали так сильно і від Душі, що вразили мою Душу )). Життя, як відомо, не для кожної людини гладка скатертина. Переважна більшість не має нічого з того, що мають інші. Це і матеріальні і нематеріальні здобутки. Але справа в тому, що наші Мрії то наш Захист. Доволі часто ми потрапляємо в полон матеріальних складнощів або негативного кола спілкування, тощо. І от, коли б ми не вміли мріяти, ми б від того тиску, який чинить на нас негативне середовище, могли б зламатися і, навіть страшно подумати, стати одним із фрагментів цього негативу. А так, коли дуже важко, потрібно створити Нову Мрію, яка не дозволить нам в мить смертельної небезпеки зламатися і стати іншою особою (тобто, так зламатися, що стати іншою особистістю). Ми зможемо поринути в свою Мрію і зберегти себе.
Наші побратими-Воїни, які пройшли через полон недарма розказують, що не зійти з розуму від тортур кацапських-московітських їм дозволила Мрія про те, як вони будуть жити, звільнившись від полону.

В наших Мріях велика Сила! Мрійте, Марино! І будьте щасливою!

З Повагою,
Миколай.

Сияющий Свет   14.01.2017 14:39   •   Заявить о нарушении