Нiч спокус

             

                Мов таємна розпусниця-фея,
                Поєднавши серця віч-на-віч,
                Розкриває обійми Морфея
                Насолодою стомлена ніч.
                Автор

Оксамит твоїх губ опустивсь на плече,
Дивний дотик долонь розтривожив вулкани.
Хоч палають вуста, ти цілуєш іще –
Сильний, ніжний, палкий, невблаганний…

Знову пристрасть несе нас на крилах бажань.
Тихий шепіт свідомість хвилює.
Найчуттєвіший струм перевищує грань,
Коли кратер вулкана цілуєш.

Очі тонуть в очах. Дивну їх глибину
Я не в змозі ніяк осягнути.
Ти – чарівність моя. І мене лиш одну
Напуваєш нектаром отрути.

В невагомості слів забуваю про час,
Про реальні гріхи й перешкоди.
Зачарована ніч сипле зорі на нас
І тримає в обіймах свободи.

… Ловлять пестощі рук розімлілі тіла.
Наготою соромиться врода.
Ніжним хмелем спокус нас обох обплела
Ніч любові – п’янка насолода.
                06.05.2012р.