Батькова груша

Старенька груша на батьківськім подвір*ї-
Давно-давно її мій батько посадив,
Нема його , а я зовсім не віру ,
Журусь за ним  , бо ж так його любив.
Стара та груша , висока аж до неба,
 Поряд  з нею яблуня росте,
А яблуня ота – то мамина потреба:
 На радість їй весною рясно так цвіте.
Старезну грушу давно лікує дятел,
В її тіні спочить присіла мати :
Схилила сиву голову на руки , на ціпок,
Життя своє вона згадала ,згадала чоловіка і діток .
Груша з  яблунею посплітали віття:
Стоять німії свідки у саду;
Все бачили вони і не одне десятиліття
Що відбувалось на подвір*ї у Питлевім роду.
Батьки трудилися немало: садили , сіяли , копали,
Дітей кохали – двійко їх було;
Під грушею тією весілля дітям відбували-
Гуляли весело , що аж гуло село.
Життя кипіло у господі:
В сараї рохкало ,  яйце своє було;
Порядок в матері і на городі-
Росло , рясніло і цвіло.

Життя прожито довге і нелегке -
Всього було на терновім віку,
Згадає мати все і близьке і далеке:
Усе .усе їй добре в пам*ятку…