Під лісом на схилі забута хатина,
В саду біля хати ще вишні квітують.
Навкруг усе тихо... давно не жартують...
Криниця похилена... поряд — калина.
Відкриті ворота... вже тин похилився...
Гніздо над хатиною теж спорожніло.
Схилилася груша стара обважніло...
Сьогодні господар нещасній наснився.
На пасіку вулик прийшов оглядати...
Старенький і повен яскравого світла.
Радіє тихенько з бджолиного літа,
Що взяток медовий бджола буде мати.
Холодну зорю колихає криниця,
Щоб добрій людині водиці напиться.
Забута хатина
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112050609104
Свидетельство о публикации №112050609104
Рецензии
Так! Саме воно. Ваш рядок:"Навкруг усе тихо... давно не жартують..." - є певною мірою поясненням, чому ми, українці, такі "жартівливі" до самого скону. Нас пани мордують, а ми "нових русских" обожествлять в анекдотах та себе, обдурених висміювать будемо. І не тому, що дурні, а тому, що без жартів ми - мертві. А воно нам треба?
Гарний вірш. Гарний.
Олег Омелянчук 14.08.2012 10:33 • Заявить о нарушении
Гарний вірш. Гарний.
Олег Омелянчук 14.08.2012 10:33 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.