Як ніби то ніколи й не любила.
Де ділося те світле відчуття?
Напевне старість мовчки підступила
Ніщо не миле, де стрімління до життя?
Мабуть, чекати доленьку втомилась.
Чи може це хворобонька яка?
Зовсім не та, неначе підмінили.
Мабуть літа, загублені літа.
Весна несе красу на бистрих крилах,
Зеленим килимом вкриваються поля.
Пробач мені за все, мій Боже милий,
Тебе кохаю усім серцем я!
Лише до тебе почуття моє не гасне,
Доки живу і дихаю - молю:
"Прости мій Отче, грішну мою душу,
Я відчуваю, що навік тебе люблю!"
4.05.2012р.
Доки дихаю...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2012
Свидетельство о публикации №112050607505
Свидетельство о публикации №112050607505
Рецензии
