Армiя весняного сонця

Що було, що сталося - неважливо вже…
Ось ти й тут – так склалося…
Поряд ми...
Невже?
Мріялось, чекалося – наяву збулось.
Може, дарувалося…
Може, так зійшлось…


…Мовчи.
Я поряд.
Бачиш – небо?..
І далечінь, і спокій…
Сила, синь…
Мовчить, не рухається сонце…
Сміється…
І безслідно тінь
Зникає…

Армія стоїть…
Моя!
Ти бачиш?
Це для тебе!
Ти усміхаєшся – вона ж мовчить…
Чекає...
Зупинилось небо…
Для тебе ця єдина мить!

Ти плачеш?
Я мовчання силу
Не зраджу – ближче підведу…
Дивись!
Ти й так все добре знаєш…
Хто я, хто ти…
Тож промовчу…

Знов усміхаєшся – потоки світла
Навколо ллються і дзвенять!
Я є собою, ти – щас-ли-ва!
Якісь відтінки від понять
Лише лишилися…
Можливо…
Та згодом – як і не було…
Відгомін нас самих тужливий…
Колишніх…
Був колись з нас хто?
Чи був з нас хто?
Чи був з нас хто?
Ніде, нікого, аніхто…
Ніби й ніколи не було…

Є й буде світло! Перемога!
Ось армія моя тобі!
Яскрава сонячна дорога
Далекі далі голубі…

Царице!
В імені твоєму – таємна сила…
Небуття? Не-ма-а-а!
Є вільна і щаслива
Вічна любов, жага життя!

11 квітня, 06 травня  2012