Хочеться

Ти щоразу моя фатальна помилка.
Ненавиджу себе за кожну слабкість стосовно тебе.
Могла би злизати свій штрих-код із мого серця, жінко,
Та, боюсь, обпечеш язика.
Як-небудь
Намагаюся прожити останнє куце півріччя.
Дні без тебе – бліді, з тобою – важкі і понурі.
І кожен вечір – старе гнійне увіччя.
По периметру ега будуєм товстіші мури.
П’ю, читаю вірші, ріжу волосся.
Психоаналітик каже: «Бракує сексу.
Ти вже вісім тижнів без нього – досить.»
А в мене хотіти тебе уже за рефлексом.
І будь-яка інша – інша жіночої статі.
Або ж і без статі. Сигарета пахне тобою –
Хочеться припинити палити. І твоє «Достало! Хватит!»
Хочеться пронести через кожну річ,
Жест,
Дію,
Що як-небудь пов’язані з тобою.
«З тобою»…
Займенник «ти» припинив мати іншу особу,
Хочеться вилізти із того кута, який між «Т»-«И».
Навіть тіні на вулиці втрачають образ, люди – подобу,
Бо світ після тебе – спроектовані тобою пости.
Пішла від мене, але не пішла з мене.
Хочеться пам’ять шматками видирати із голови
І в самому кінці віддати твоєму новому мену
Залишки від мого бухла і трави.
Влаштовуй йому такі ж скандали, щоразу збирай речі,
Але не закохуй більше нікого на стільки ж сильно у себе.
І хочеться побажати твоєму новому – якомога швидшої втечі
Від тебе.
А я тут як-небудь
Зживусь.