як довго..
весна перестала існувати..
очима шукала твій погляд..
душа відмовлялась співати..
чекала підтримки твоєї..
обіймів..і теплого слова..
а чула відлуння пісень..
і..поряд нікого..
як довго тебе не було..
вмиваючись слізьми..радію..
що можу хоч якось сказати..
..без тебе я божеволію..
я згодна й надалі чекати..
лиш тільки б назвав ти своєю..
своєю душею..диханням..
своєю весною..
..щоб чути..
твій шепіт і подих..
торкнутись..
вустами до вуст твоїх ніжно..
щоб пісню тобі лиш співати..
разом від думок сп'яніти..
Свидетельство о публикации №112050310468