Неначе велет, сiрий замок

Туман  над  озером  пливе...
Неначе  сірий  велет,  замок.
В  траві  спіткнувся  сонний  ранок.
Містечко  зараз  оживе.

Відерце  об  цямрину  —  дзень!
Криниця... це  в  якім  столітті?
Вода,  немов  кришталь,  на  світлі,
Вітає  ясний  літній  день.

Навкруг — небачена  краса!
Історія  далеких  предків.
Німих  важкої  праці  свідків...
І  збита  чобітьми  роса.

У  баштах  завиває  вітер...
Коваль  долонею  піт  витер.
Темніє  обрій  в  сірій  млі.

Панів  всіх  знаєм  поіменно...
Майстрам  вклонімось  безіменним,
Низенько,  люди,  до  землі!


Рецензии
Зачитуюсь Вашими віршами, Віро.
Так щиро, так гарно пишете!
Дякую Вам дуже.
З прихильністю, -



Веточка Вишни   20.05.2012 04:29     Заявить о нарушении
Тетяночко, сонечко, аж зашарілася від цих слів! Хоча не вважаю себе поетом, але пишу, щоб вилити те, що на душі. Дуже приємно, коли Ви заходите до мене і щось читаєте... До Вас заходити - то завжди велика радість для мене. Дякую щиро за добро! Нехай воно повертається до Вас сторицею!

Вера Кухарук   23.05.2012 10:58   Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.