Неначе велет, сiрий замок
Неначе сірий велет, замок.
В траві спіткнувся сонний ранок.
Містечко зараз оживе.
Відерце об цямрину — дзень!
Криниця... це в якім столітті?
Вода, немов кришталь, на світлі,
Вітає ясний літній день.
Навкруг — небачена краса!
Історія далеких предків.
Німих важкої праці свідків...
І збита чобітьми роса.
У баштах завиває вітер...
Коваль долонею піт витер.
Темніє обрій в сірій млі.
Панів всіх знаєм поіменно...
Майстрам вклонімось безіменним,
Низенько, люди, до землі!
Свидетельство о публикации №112050207060
Так щиро, так гарно пишете!
Дякую Вам дуже.
З прихильністю, -
Веточка Вишни 20.05.2012 04:29 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 23.05.2012 10:58 Заявить о нарушении