А я нарешті жива, відігрілась зимами.
Вночі на кулак слова намотала римами.
Спросоння води напилась, не кави, як завше, сплутала.
До ліжка уже не дійшла – папірці попутали …
Бродила босоніж, шукала розради в попелі.
Сміялась до півночі, перебирала фото.
Молилась, прощала, співала, трусилась, думала…
Пливла й леденіла від страху й поривів сумами.
І тільки просила у Бога терпіння й мудрості.
Для рідного захисту, блага не жити в скупості…
А стрілки як хворі крутилися і крутилися.
І щось у мені до крові перепалилося.
А потім ураз спинилось – я стала іншою!
Земля від сну пробудилась новими віршами.
***
© Copyright: Диана Сушко, 2012
Свидетельство о публикации №112050202962
Свидетельство о публикации №112050202962
Рецензии