Стану каменем Sere una piedra...

       
      *   *   *

Зболілася душа моя...
Стану каменем...
сірим, рапавим,
бездушним
твердолобим каменюкою.

Лежатиму обіч дороги,
байдуже,
відсторонено від всіх і вся.

Під розпеченим сонцем
чи в люті морози -
однаково...

Спіткнеться якийсь роззява,
застрибає на одній нозі від болю, -
не шкода...
навіть не смішно.

Прокотиться колесо,
викреше іскру - даремно...
Вогонь не запалає,
отой, що спалює всі нутрощі,
позбавляє всіх рецепторів
і залишає голу оболонку,
чи навіть
безтілесну тінь...

Спадуть роси, стечуть сльозами -
не залишать сліду...

От тільки стиснеться щось всередині
цієї монолітної маси,
і розірветься вона навпіл
або на безліч дрібних кусочків...

А ніхто й не казав,
що камінь не має серця...



     Стану камнем

Извелась душа моя...
Стану камнем...
серым, шершавым,
бездушным
твердолобым каменюкой.

Буду лежать себе у дороги,
равнодушно,
отстраненно от всех и от вся.

Под раскаленным солнцем
или в морозы лютые -
все равно...

Споткнется какой-нибудь разиня,
запрыгает на одной ноге от боли, -
не жалко ...
даже не смешно.

Прокатится колесо,
высечет искру - зря ...
Огонь не загорится,
тот, что сжигает все внутренности,
лишает всех рецепторов
и оставляет голую оболочку,
или даже
бестелесную тень ...

Спадут росы, стекут слезами -
не оставят следа ...

Вот только сожмется что-то внутри
этой монолитной массы,
и разорвется она пополам
или на множество мелких кусочков ...

А никто и не говорил,
что у камня нет сердца ...



                Авторський переклад іспанською
                http://www.stihi.ru/2014/09/08/8883