Стану каменем Sere una piedra...
* * *
Зболілася душа моя...
Стану каменем...
сірим, рапавим,
бездушним,
такою собі
твердолобою каменюкою.
Лежатиму обіч дороги,
байдуже,
відсторонено від усіх і вся.
Під розпеченим сонцем
чи в люті морози -
однаково...
Спіткнеться якийсь роззява,
застрибає на одній нозі від болю, -
не шкода...
навіть не смішно.
Прокотиться колесо,
викреше іскру - даремно...
Вогонь не запалає,
отой, що спалює всі нутрощі,
позбавляє всіх рецепторів
і залишає лише голу оболонку,
чи навіть
безтілесну тінь...
Спадуть роси, стечуть сльозами -
не залишать сліду...
От тільки стиснеться щось всередині
цієї монолітної маси,
і розірветься вона навпіл
або на безліч дрібних кусочків...
А ніхто й не казав,
що камінь не має серця...
Авторський переклад іспанською і російською
http://www.stihi.ru/2014/09/08/8883
© Copyright: Ольга Глапшун, 2012
Свидетельство о публикации №112050108544
Свидетельство о публикации №112050108544
Рецензии
На это произведение написано 26 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.