Мій друже, так хочеться знову повірити в казку...
Поглянути в небо таке безкінечне, глибоке.
Життя, наче поле у шумі колосся, широке.
В собі зберегти і любов до людини, і ласку.
Вернутись до отчого двору, де ти народився,
І де в повиточку маленького бавила мати.
Погане - забути і тільки хороше — згадати...
У школу вернутись в якій ти любові навчився.
Ось, чуєш, вже місяць нам знову про зустріч шепоче?
А вітер зірвав білий цвіт і здійняв хуртовину.
В щоденних турботах в собі не згубити людину!
На стежку безвіри і зла не ступить проти ночі.
Вся мудрість полів умістилась в маленькій зернині,
А шлях твій життєвий — в вузенькій від хати стежині.
Щира дяка за натхнення Людмилі Юферовій "Ходімо до саду"
Так хочеться знову повiрити в казку
© Copyright: Вера Кухарук, 2012
Свидетельство о публикации №112050108427
Свидетельство о публикации №112050108427
Рецензии
Вітаю Вас, Віро!
Читаю і перечитую Ваші вірші. Мудрі і ліричні, веселі і сумні...
Радію, що багата земля наша українська талантами!
Чудово пишете. Дякую Вам щиро.
Веточка Вишни 02.07.2012 19:00 • Заявить о нарушении
Читаю і перечитую Ваші вірші. Мудрі і ліричні, веселі і сумні...
Радію, що багата земля наша українська талантами!
Чудово пишете. Дякую Вам щиро.
Веточка Вишни 02.07.2012 19:00 • Заявить о нарушении
Тетяночко, до такого таланту, як ти, мені далеко, а маю свій невеличкий, який мені Бог дарував. Дякую, сонечко, за щирі слова.
Вера Кухарук 04.07.2012 20:16 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 04.07.2012 20:16 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.