Люба прабабця
тяготи життя сприймаеш, як і вона бувало, буденно.
Порала сім`ю з дев`ятьох душ.
Коли вона бідная спала та відпочивала,
ніхто й не бачив.
Остання лягала, ще й кожній дитині на піч то яєчко,
то солодкого пиріжка давала.
А, ми, каже, робимо вигляд наче спимо,
а самі, як гороб`ята, за нею очима стріляємо.
Вранці прокидаємося,
а вона вже з печі сніданок ухватом тащить,
молоком утрішнім пригоща.
Жила її піклуванням уся велика сім`я.
Та, коли, одного разу, піч потухла,
кожен зрозумів, що прийшла тяжкая смуга.
Вона пішла з життя тихенько, буденно,
як завинила, що зранку обіду ще не зварила.
Тоді, каже батько, я зрозумів – малий Миколка,
як буває на серці колко.
Свидетельство о публикации №112043009734
Юрий Черепнёв 05.06.2012 13:26 Заявить о нарушении
С уважением к Вам и Вашему творчеству,
Светлана.
Белякова Светлана Николаевна 05.06.2012 13:47 Заявить о нарушении
Юрий Черепнёв 05.06.2012 13:50 Заявить о нарушении