Сiльська душа
то згадую з радістю сільську свою сушу.
Коли у гості на село Клепали приїздили, то всі сусіди знали,
що до діда Андрія городськії поприлітали.
Пекли хліб духмяний, високий,
зі скоринкою репнутою, глибокою.
Картоплю запашну з печі виймали,
в огудині огірки збирали,
все було своє, смачне та рідне.
По селі, бувало, йдеш, кожна дитина вітається,
а я, вже й не згадаю декого, то питаю –
чиї ж ви такії гарнюні повиростали.
Чому у городському ритмі багато втрачаємо,
біжимо за заробітком, нікого не помічаємо.
Стали жити заможніше, а серця збідніли,
мабуть перед Добротою ми завинили.
Нажаль, вже ні до кого в село приїздити,
але ж Морем рідну сушу не замінити.
Свидетельство о публикации №112043009668
Родней земли родной на свете нет.
И воздух суши,простор полей,небо голубей!
Жизнь сел,городов,семей,людей
Впитали!С молоком МАТЕРЕЙ!!!
А море!!!Оно прекрасно море!!!!
Другие у него просторы!!!
Светлана,прочти мое Пахнет свежим хлебом.
это продолжение темы,наши любимые бабушки.
С уважением Лариса.
Лариса Перегудова 19.05.2012 07:52 Заявить о нарушении
Ваш стих за душу берёт, понравился.
С уважением, Светлана.
Белякова Светлана Николаевна 19.05.2012 13:54 Заявить о нарушении