Самотність обіймає мою душу,
Стирає обриси надії.
Із нею щось зробити мушу,
Бо всі загинуть мої мрії.
Минулу ніч я зникнути хотіла,
Залишивши весь смуток тут,
Як жаль, що уникати я не вміла
Життевих негараздів пут.
Так часто сердце біль стискає,
Нагадуючи ті роки
І в низку спогадів кидає
Про невиправні помилки.
Та все ж в кінці я бачу промінь
І оживає знов і знов
З минулого хороший спомин,
Ота колишняя любов.
Коли серця два в ритмі бились,
Коли буттю раділа я,
Проте чому так прикро помилилась
Коли життя тобі дала.
Спогад
© Copyright: Оксана Мыслович Чайкивська, 2012
Свидетельство о публикации №112043000555
Свидетельство о публикации №112043000555
Рецензии