Корабель блазнiв. Дiя II

Видіння  Ієроніма Босха

ДІЯ ДРУГА

Із корабельного журнала
Піма ван Лоо

Мене звуть – Пім, а прізвисько – ван Лоо,
Я – капітан, і море знаю добре,
І взявсь за діло я – хоробре,
Усім морським чортам на зло!

На цьому кораблі – дні три,
Я вже над мапою мудрую,
Куди це я, ото прямую,
Куди несуть мене вітри?

Для того я чутки поширив,
Що новий шлях берусь шукати,
Аби ніхто пащекувати,
Мені не став із пасажирів.

Кудись, таки нас донесе,
Оце судно, якщо не втоне,
Або з глибин якийсь драконе –
Його не проковтне усе.

Хай лихо з тим, бо вже судоми,
Від тих думок мене беруть,
А може, раптом всі помруть,
Діставшись – край той невідомий.

О, змилуйся над нами Боже!
Навіщо кличеш нас туди,
Чи є щось гірше від біди –
На невідоме щастя схоже?

Щоб скинути о це ярмо,
Моє пригнічення та муки,
Вночі узяв сокиру в руки,
І розтрощив, тоді кермо.

Тепер пливемо бозна-де,
На все як кажуть, Божа ласка,
І не страшна уже нам пастка,
Бо провидіння нас веде.

І в тому сенс є особливий,
Призначення або судьба.
Отож, не чули ви хіба,
Що час невпинний та мінливий,

Керує краще і йому,
Я віддаю на його волю,
Всі прагнення, життя та долю,
Хто скупчився у цю юрму.