душа...
Мов струни натхненного світанку,
Проживаючи мої вірші,
П’єш чарівний трунок до останку.
І щаслива котиться сльоза,
Та повірити тобі несила,
Щемно прагнуть ніжності вуста,
І душа сполохано-тремтлива.
Свидетельство о публикации №112042710500
тільки Ваш такий тремтливий і ніжний...
українська більш натхненна. шкода, що я думаю і спілкуюсь російською
Ядвига Ясенева 03.05.2012 11:55 Заявить о нарушении