душа...

І душа торкається душі,
Мов струни натхненного світанку,
Проживаючи мої вірші,
П’єш чарівний трунок до останку.

І щаслива котиться сльоза,
Та повірити тобі несила,
Щемно прагнуть ніжності вуста,
 І душа сполохано-тремтлива.


Рецензии
нагадав мені цей вірш мій, але на російській мові...

тільки Ваш такий тремтливий і ніжний...

українська більш натхненна. шкода, що я думаю і спілкуюсь російською

Ядвига Ясенева   03.05.2012 11:55     Заявить о нарушении