Чому ти у вогнi?
Як той фенікс, а чи саламандра?
Бо тебе пожирає зсередини гнів!
Він керує тобою, мов мантра.
В мить, коли ти відчув нездійсненність бажань,
Що свідомість твою полонили,
Прокидається в серці твоєму кажан,
Ніч прийшла – розкриває він крила.
І кричить, і сичить, вимагаючи жертв,
І біснується дика потвора!
Годувати ж його – тільки сіяти смерть,
Він твоя персональна Гоморра.
Вбий бажання пусті – згине гнів, мов туман,
Згасять роси вогонь твого серця.
І засне вічним сном ненаситний кажан,
Бо ти чесно зборов його в герці…
2012
Свидетельство о публикации №112042611113