Хай лунають дзвони

Там сумують, згасаючи зорі -
Сиротою став край синьоокий.
Там не роси квітневі прозорі
Вранці трави купають високі,
То людських душ нестримана туга,
То є сльози гіркої печалі.
У колючих дротів довгих смугах,
Що пильнують чорнобильські далі,
У лісах та полях, кращих в світі,
У будівлях, покинутих людом,
Скільки років там  бал править вітер...
Тільки вітер гуляє повсюди.
Так помстився розлючений атом
За бездушність, чинів вищих зраду,
Непомірну з людей взявши плату.
Не знайти нам ще довго розради!
Там чорніє реактора прапор,
Майорить - жах живих, крик померлих.
То вулкана притишиний кратер,
То бідою наповнене жерло.
Хай, як грім, залунають всі дзвони
В день сумний, в день людськоі жалоби.
Увесь світ хай почує, як стогне
Двадцять шостого квітня Чорнобиль.


Рецензии
Пусть звонят колокола

Там рыдают-печалятся зори -
Сиротою стал край синеокий.
Там не росы апрельские в поле
Высыпают на травы высоки,
То людская тоска и кручина,
То слеза неизбывной печали.
Там ограда колючая чинно
Охраняет Чернобыля дали,
По лесам да полям, лучшим в крае,
По домам, что покинули люди,
Столько лет только ветер гуляет,
Правит бал одинокий повсюду.
Так ответил взбесившийся атом
На бездушие власть предержащих,
Непомерную взяв сразу плату
И людьми и землей настоящей!
Там чернеет реактора знамя,
Реет – к страху живых крик умерших.
То вулкана притушенный кратер,
Где бедою наполнено жерло.
Пусть, как гром, колоколят все звоны
В день печали, в день атомной злобы.
И пусть белый свет слышит, как стонет
Опаленный апрелем Чернобыль.

Анна Дудка   27.04.2014 08:09     Заявить о нарушении
Спасибо, Анна! С наилучшими пожеланиями и теплом души, Л.

Лариса Лешега   11.05.2014 03:13   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.