Лежу серед луки
Розкинув. Дивлюся у небо.
А там пропливає під хмарним мостом
Рубіновий лебідь.
І збурює вітер блакитний ефір,
І хвилі могутні буркочуть.
А десь там у Всесвіті сховані зір
Палаючі очі.
І з тіла мого непрогріта земля
Останні висмоктує соки.
І серце голодним пищить немовлям,
Руйнує мій спокій.
Олівчик не хоче тримати рука,
І гинуть рим знайдені діти.
Бо спогадів плине нечиста ріка.
Чому ж бо радіти?..
2012
Свидетельство о публикации №112042504442