У козака тяжка доля,
Та в поета тяжча.
Козаку - лиш шаблю й волю,
А поету важче.
Бо то ж треба так писати,
Щоб люди згадали,
Не забули, спом'янули -
Та й перечитали.
Білий аркуш - чисте поле,
І вірша стремена.
Замість шаблі - перо в руку -
І пиши... Ой, Нене!
Україно, дай наснаги
Синові Тараса,
Щоб боялись вірша більше,
Ніж кулі та часу.
А настане як година
Голову схилити,
Щоб приходили до мене
Твої, Ненько, діти.
Щоб, як батька Григоровича,
Незлим тихим словом -
Пригадали син і мати
В лагідній розмові.
Доля поета
© Copyright: Сергей Шаталов 2, 2012
Свидетельство о публикации №112042503133
Свидетельство о публикации №112042503133
Рецензии