Останній захід сонця на березі моря
Закинутий будинок і постать мов людська,
Загорнута у власні крила, сидить ридає,
І спокою немає, єдиний янгол твоїх мрій...
Його турбує, лиш думка та єдина:
Як покохати, вона, його зуміла,
бо ж янголи немають душ і почуттів?..
Вона йому всі почутя свої розкрила,
Та він не чув їх, а чув самі лиш балачки...
Здавалось так йому на перший погляд -
Той янгол цього пережити не зумів, того тепер
Далекого для неї, незного кохання,
Яке б ніколи не покинула, адже для
Неї він і є весь світ...
Тепер у неї одна єдина мрія:
Хоча б на мить побути знов на самоті
Заради цього - вона собі пообіцяла:
Віддати все своє безсмертя і крила
Янгольські свої, адже без нього -
Це життя мов пекло на землі...
P.S. присвячується дуже хорошому другу...
Ангел
© Copyright: Татьяна Скавинская, 2012
Свидетельство о публикации №112042510804
Свидетельство о публикации №112042510804
Рецензии