Бiлий цвiт калини наломаю,
Заквiтчаю коси, заквiтчаю,
Та й пiду стежиною край поля.
Де ти мое щастя, де ти доля?
А коли я доленьку зустрiну,
Розповiм як безталанно гину,
Та й вклонюся низько їй, низенько,
Попрохаю: ”Будь менi за неньку”.
Де криниця в полi, тiнь дубочка –
Там сумуе серце парубоче,
Вiн коней з вiдерця напуває,
Та тихенько пiсеньку спiває.
Не сумуй так хлопче, не журися
Напувай коней та не барися,
Ген дiвчина, йде назустрiч полем,
Чи то щире серце, чи то доля?
Цвiт калини
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112042510185
Свидетельство о публикации №112042510185
Рецензии