Я кидаю в світ свої безумні ідеї,
Я розбиваю його на скалки.
Я про себе пишу епопеї,
Я роблю все навпаки.
Мій асфальт забиває провулок,
Листя вкриває мій світ.
Щось в цьому житті ми забули,
Все перетворюється в пташиний політ.
Я розробую повісті літа,
Перекладаю їх на вірші.
Я пишу тобі слово "не треба",
Я рівняю все в анаші.
Якщо світ - це велика куля,
А ми маленькі скалки,
То, мабуть, вже й не важливо
Хто ти, що ти, де і с ким ти.
Моi безумнi iдеi
© Copyright: Наталия Саранчук, 2012
Свидетельство о публикации №112042405022
Свидетельство о публикации №112042405022
Рецензии