Я намалюю твiй портрет
Барвистi твори всi мої.
Лягає пензлик несмiливо.
I краще них мої віршi.
Штрихи лягають надто грубо,
Дивлюсь критично я на них.
Не галерея, просто "круто",
"Прикольно"... Надто гарно ? Нi.
Не передам поки, що бачу
В твоїх невинних я очах.
Або неправдою ображу,
Порву малюнок я в сльозах.
Не зможу Генрi я побути,
Прекрасний милий Доріан,
Спiймати щоб i не забути
Драконівські вогнi в очах.
Я віршомаз, а не художник.
А, втім, пізніше зможу я
І передам твою я душу,
Як бачу i люблю лиш я.
Є почуття - натхнення буде,
Старання кубок спити, коли так люблю.
В недiлю дощову прибуде.
Тепло душі я на листку створю.
I дня звичайного нiчим не знанного,
Коли туги побачу силует,
Я посміхнусь і нібито випадково
Для серця намалюю твій портрет.
Свидетельство о публикации №112042306592