Сивий ранок за вiкном,
Твоє небо пахне снiгом.
Було прикро нам обом,
Залишатися лише слiдом.
Ця зима залишилась сама,
Я iї рятувати не буду.
Сонця й лiта давно нема,
I дарма що цiнують люди..
I дарма що твою любов
Кiлометрами мiряти треба!
Захотiв - не спитавши пiшов,
Захотiв - пiдлетiв аж до неба.
I дарма що навколо снiг,
Що похмурими ходять люди.
Врятувати кохання - не змiг.
I нагоди такої не буде.
21 квiтня 2012 р.
Кохана моя, зима..
© Copyright: Мария Островская Карауш, 2012
Свидетельство о публикации №112042209118
Свидетельство о публикации №112042209118
Рецензии