Почекай, прийде твiй час...

Співаночку заспіваю, виходячи з хати
Захотілося чомусь, неньку прославляти,

Як подумала...то вибач моя ти рідненька !
Почекай, бо прославляти ні з чим дорогенька.

Смітники куди не глянь, розбиті дороги
Вибоїни, не об"їхать - поламаєш ноги.

Зубожилась вже країна, куди ділися гроші ?
Зато мають олігархи маєтки хороші...

Бомженята - голодранці, живуть у підвалах,
Зато діти олігархів жирують в Багамах.

Молоді жінки дитину бояться родити,
Бо на твою допомогу їм їх не зростити.

У лікарню як підеш, схочеш підлічитись,
Та як випишуть рецепт... краше б утопитись !

Як дитину в інститут, захочеш віддати,
Та як ціну тобі скажуть - вік не будеш спати.

Візьмеш грошей у кредит, щоб здобуть освіту,
Вже не вилізеш тоді із того кредиту.

А як вивчишся ну й що ? Куди йти робити ?
Підприємств давно нема, нащо тоді вчитись !

Хіба ж можна пенсіонеру на пенсію прожити ?
Скільки ж можна виживать, й далі убожити ?

Розвалилися колгоспи, вивели скотину,
Що робити людям в селах ? Краще б в домовину !

Олігархи захотіли вступити в Європу,
Тільки з чим туди вступать, бідному холопу...

Пробач, ненько дорогая, що тобі сказати ?
Почекай, прийде твій час - буду прославляти !