Як за вiкном зашепче на вiтру
Пожовкле на старих тополях листя,
Я нишком знову сльози обiтру,
Що котяться обiрваним намистом.
Чому на свiтi мало так тепла?
Неначе щось в душi моїй погасло,
I безнадiйнiсть в сердцi залягла,
Як та трава-дурман попала в ясла.
Дай менi, Боже, променя надiї,
Який би мою душу вiдiгрiв,
Бо я давно в свою не вiрю мрiю,
А серце просить щирих, добрих слiв.
Нудьга
© Copyright: Лисняк Лидия, 2012
Свидетельство о публикации №112042103974
Свидетельство о публикации №112042103974
Рецензии