Вона пила каву у порцеляні ,
Гірку, як іноді життя,
Вірші читала для туману
Летіли в небо каяття.
Дзвінків чекала, невгамовна,
Металась з ночі до зорі.
Любов така невиліковна
Серденько плавила її.
Вона така одна на цілім світі !
Рядками в душу проникає
А у очах її весна
Надії радісні плекає!
2010
Вона пила каву
© Copyright: Кужель Наталия, 2012
Свидетельство о публикации №112042103475
Свидетельство о публикации №112042103475
Рецензии