Не зовеш, ачей забула...
Дні минулись весняні.
І надієчка сутула
Вже давно не на коні.
І тривожить ока просинь
То волога, то туман.
Дуже жаль, що пізня осінь -
Найпечальніша з оман.
Правда, сонечко ще гріє
І душа зліта увись,
І не стерлись крила в мрії...
Все, як в юності, колись...
20.04.2012
Свидетельство о публикации №112042102729
мій коханий, вір-не- вір...
я твоє серденько чула,
як минала нині двір
я тобі на стежці гілку
залишила із верби,
а почую лиш сопілку
згадую тебе завжди...
крає душу спів той ніжний,
вабить і зове в той час,
де цвіт вишні білосніжний
повінчав навіки нас
======Вячеславе, неможливо без хвилювання і трепету читать Ваші вірші.
Дяже дякую Вам за красу і чарівність.
Любові, наснаги, щастя!
З теплом і ніжністю,-
Таня.
Веточка Вишни 05.05.2012 14:28 Заявить о нарушении
Вячеслав Романовський 06.05.2012 17:03 Заявить о нарушении