Гармонiя пiсля катарсису
Затихли бурі у нутрі.
Листок паперу розмову забезпечив,
І зорі усміхаються вгорі.
Тихенько серце стукає,
І дихання мірно пливе.
Мені не потрібна та мука,
Що всередині мене живе.
Я її відкину,
Залишу одну,
І назавжди покину
В темній рощі думок загублену.
Хай без мене загине,
Помре. Хай згорить,
Розвіється, як клубок диму,
І обличчя моє не старить.
Я візьму чашку кави,
Сяду на лавці в дворі.
Посмішку у м’яти візьму лукаву,
І загублюсь у своєму житті…
Свидетельство о публикации №112042006764