Мовою Шевченка

Добрі хлопці та дівчата,
Добра ця Земля.
Хто придумав що ці люди
Можуть жити лиш для себе?
Хто закинув нам бірюльки
Що ми ніщо не знаємо,
І знати не бажаємо,
Бо наша хата з краю.
Лиш не чіпайте нас?

А вже пів мира лицарів
І всі дай бог як ми:
Хмельницькі та Олійники -
Накручені чуби.

Ходили в справи різні
Де нас не було.
Від бритів  до японців -
Всі в очі нам дивилися
Якщо питали ми.

Та в першій конституції
Величної Америки
З легкої руки
хлопця Матлаковського
Відзначилася Жмеринка.
Не був же він дурний?

І зараз потихеньку
Здобув хатині рідній
Свободи добрий лад,   
Передамо до Мінську
А там і до Москви
Мальовані інструкції
Як з владою балакати
І будувати дім.

І хай кажуть москалики 
Що тільки сало любимо
Нехай вони пишаються
Азійським бунчуком.

Ще буде, ще поборемось,
Здобудемо своє.
Та всім нашим нащадкам 
Із пагорбів Донеччини
З помешкань галичанських
Та зі столиці Києва
Передамо привіт.

Ми знаємо бо чуємо
Усе миро утворення
Як пташеня з яйця
Викльовується тут
У головах понурених 
Та у серцях покинутих
Хлопців та дівчат
З берегів Дніпра.