Під вікнами листя опале
Застелює жовтою млою.
Поснули тривожні вокзали,
Ковтають хвилини спокою.
Покотяться хвилею краплі,
По ринві промчаться струмочком,
На мокро-блідому асфальті
Запіняться біло-молочно.
Намочать комусь черевика,
Не глянуть на них перехожі,
У відблисках чорного лиха
Самі вже на себе несхожі.
На стінах столітні ікони
Заплакано дивляться вгору.
Їх голосно-тихі тромбони
Готові подати свій голос.
Діана піде з Площі Ринок,
Прокинеться жвавий Меркурій,
А біля трамвайних зупинок
Франц Йосиф сигару закурить.
Примари століть до світанку
Гулятимуть тут свої вальси,
Мелодій смачних філіжанку,
Ковток за ковтком споживавши.
А зранку втечуть в підземелля,
Щоб добре за день відпочити,
Бо завтрашні ночі безсмертя
Наказують їм вічно жити...
33
© Copyright: Юрий Баюрак, 2012
Свидетельство о публикации №112042001693
Свидетельство о публикации №112042001693
Рецензии