Оксамитовий дотик
обережно збудив світанкову сюїту.
Розтривоживши душу її сумовиту,
став заручнтком звуку, і барви, і миті.
Кошенятком пухнастим торкалися віти
березневого світу - твоїми руками.
Нерозтраченим сяйвом долоні зігріті -
це і все, що було - не відбулося з нами.
...Я стояв би під небом таким, як в дитинстві,
розглядаючи пильно причалений човен.
З оксамитовим дотиком верб наодинці
я стояв би, не знаючи навіть для чого.
Свидетельство о публикации №112041909288
Анатолий Просняков 10.09.2012 17:11 Заявить о нарушении
Вчера моя сестра Катя написала Вам письмо с просьбой - не знаете ли Вы Лычко Наталью Анатольевну, кот. вышла замуж за военного и уехала в Иркутск. Это было в конце 70-нач. 80-х. С тех пор мы ничего не знаем о ней. Может быть Вы нам поможете. Фото мы пришлём, если Вы дадите согласие.
С признательностью,
Саша и Катя.
Александр Ткач 3 10.09.2012 23:59 Заявить о нарушении