Ти мої білі вікна,
Ти мої білі ночі,
Ти моє Intermezzo…
І відкриті безсонням очі.
Твої очі зеленіють в мені,
Відбиваючись блакиттю в твоїх таки очах.
Ми проходимо градації еволюції. Грані.
Ми схожі вже на куби –
Одні ребра та грані…
Та недоціловані вуста… «Не груби!
Не груби мені» – фрази, їх дебрі…
Кожну грань ліпить розпечений біль,
А ребра залишають депресії.
Я депресую, бо залежна. Ти – мій хміль.
З тобою добре, а потім «ломки» за тобою.
Чуєш? Забери мене!
Візьми, як завжди, в долоньку, і забери.
Ти моii бiлi вiкна
© Copyright: Тори Мальцева, 2012
Свидетельство о публикации №112041907243
Свидетельство о публикации №112041907243
Рецензии