В нових, написаних не мною,
В забутій Богом мерзлоті...
Де вітер все не те шепоче,
Рядки наспівує не ті.
В згрубілих ніжностях дівочих,
В простих неспіваних словах,
Та в снах набреханих пророчих.
Там поверх неба тліє прах.
З низів до верху льє дощами,
З верхів нам падає не те.
І іскорка летить остання,
І холодом з щілин несе.
Навіщо ранком предостаннім?
Навіщо в мертвій тишині?
Навіщо звуком легким, враннім.
Криштальні струни змяв крихкі?
Струни
© Copyright: Кобрина Елена Юрьевна, 2012
Свидетельство о публикации №112041902638
Свидетельство о публикации №112041902638
Рецензии