Сестрi
Надвечір'я криваво палало...
Загорнула ти в хустку всі смутки свої,
І до скрині,як в серце,сховала.
Душу кригою вкрила холодна зима,
Аж на коси сніжинки упали...
Ти була як в пустелі травинка - сама!-
Але так собі і зимувала...
Та весною,- поглянь! - із далеких країв
Повертається братство крилате..!
Діставай ти зі скрині всі смутки свої:
Відпускай на тепло,
геть від хати...
Свидетельство о публикации №112041901182