Настирливий квітневий дощ набрид
Як пестощі колишньої коханки:
Згнітивши серце терплять до пори,
Вимріюючи інші сподіванки.
Цілунки мокрі крапель, крижані,
І, власне, як усе набридле зайві.
Все на землі жадає навесні
Палких обіймів сонячного сяйва.
Сльота із прісним присмаком нудьги
Геть чисто покриває поливою
Мости, Дніпра обидва береги,
Що розлучили нас навік с тобою.
Втім, попри все, життя своє бере.
Природі монотонний дощ не вадить:
Вологі довгі кучері беріз
Виблискують зеленим як смарагди.
Ось-ось над садом загудуть хрущі,
І витріщивши сині оченятка
Барвінок бачитиме з-під кущів
Як лупляться кульбабові курчатка.
Усе як вже колись із кимсь було
Все так і буде в солов’їним гаї...
Дивись, блакитним небо зацвіло
І сонечко он там, на виднокраї.
Настирливий кв тневий дощ набрид
© Copyright: Катя Андриенко, 2012
Свидетельство о публикации №112041911114
Свидетельство о публикации №112041911114
Рецензии