А пообіді наш Некрополь, що ожив на якусь часину знову завмре,
чекатиме Клечальної Неділі, ген вона десь там ховається
за травами запашними, за татаринням, за водою, що зуби ломить...
Старенькі селяни повернуться до хат та городів, дожидатися своїх вишеньок*
Іх діти та онуки поїдуть у гамір міст, що де;русифікуються поволі
В старенькій школі на порозі сидітиме котисько на осонні
та буде зирити крізь очі мружі як час від часу йдуть додому
з цвинтарика старого то дід Павло, то син його Микола,
що нагло в Рось пірнув та карк зламав, а був такий здоровий...
А сонні мухи будуть спати і діти сОвині мовчатимуть, як партизани,
і кіт нікому не розкаже, бо полудень, бо спить село
і тіні позникали...
----------------
примітка:*дожидатися своїх вишеньок - чекати смерті
Вiдвiдини Некрополя
© Copyright: Валео Лученко, 2012
Свидетельство о публикации №112041708617
Свидетельство о публикации №112041708617
Рецензии
Так невимовно жаль, коли покидають батьків діти!
Це дійсно як некрополь по сім'ї, традиціях...
А в селах лишилися самі тільки старі...
Як я Вас розумію, Валентине!
З теплом, я.
Соловей Заочник 17.04.2012 22:12 • Заявить о нарушении
Це дійсно як некрополь по сім'ї, традиціях...
А в селах лишилися самі тільки старі...
Як я Вас розумію, Валентине!
З теплом, я.
Соловей Заочник 17.04.2012 22:12 • Заявить о нарушении