Внутрішні стіни душать,
зовнішні - ковзають пальці.
Знову тканина і п'яльця,
вуха епіграфом глушить.
Піняться в морі зеленім
ніжні квітки анемонів.
Білому світу сезоннім,
наче й немає кордонів.
Сплющує простір буденний
стеля з мазків фіолету,
стрілами із арбалету
листя зупинить хід темний.
Шматтям подертого неба,
що підпирають руки,
наче кочвникам-крукам,
вирватися дуже треба.
В світі отім барвінковім,
з помостом фарб фіолету -
місце пролога для злету
і розгортання сюжету.
Фiолет
© Copyright: Руслана Манько, 2012
Свидетельство о публикации №112041704398
Свидетельство о публикации №112041704398
Рецензии